Вселенський закон «Творення». Перемога України визначена як і загибель московської імперії зла
Зараз Україна бореться за своє існування ціною життів найкращих синів і доньок. >>
Тадей Рильський, Володимир Антонович та малий Максим у Романівці.
У столичному видавництві «Успіх і кар’єра» побачило світ перше зібрання творів Тадея Розеславовича Рильського — батька відомого українського поета і громадського діяча Максима Рильського. Презентація книжки відбулася в приміщенні літературно-меморіального будинку Тараса Шевченка, що розташований у Києві, неподалік майдану Незалежності. Правнук Тадея Розеславовича — київський журналіст Максим Рильський — пояснює, що місце для презентації було вибрано невипадково. Адже ідеї Шевченка про вільну Україну стали сенсом життя для молодого Тадея. Він також брав активну участь у перепохованні Кобзаря на Чернечій горі в Каневі — з гуртом студентів-українофілів зустрічав труну з тілом Кобзаря біля Києва, супроводжував до Канева, а потім був у числі копачів останньої домівки поета на Чернечій горі.
«Якби не було Тадея, то не було б і Максима, — переконаний правнук Рильського. — Він міг народитися тільки в такому середовищі і сформувався під впливом ідей, якими жив батько та його оточення, а це — Володимир Антонович, Микола Лисенко, Павло Чубинський, Михайло Старицький». Саме ці люди заснували свого часу Стару громаду — осередок київської інтелігенції, який відіграв велику роль у відродженні української нації.
Знатне походження — батько Тадея був польським шляхтичем, мати — із роду князів Трубецьких — не завадило молодому Тадею перейнятися українськими ідеями, шукати зближення з простим народом, за що ще студентом здобув репутацію хлопомана. Адже щойно наставали канікули — Тадей разом із братом Йосипом вирушав у подорож: мандруючи від села до села, вивчали побут, звичаї, фольклор українців. Після закінчення Київського університету Тадей відмовився продовжувати наукову кар’єру. Натомість приїхав господарювати в село Романівка (нині Попільнянський район Житомирської області), яке отримав у спадок. Тут він одружився з неписьменною і набагато молодшою селянкою Меланією Чуприною. З власної ініціативи відкрив школу для сільських дітей, яку утримував своїм коштом і в якій сам вчителював. Селяни любили і поважали «пана Тадея» — до нього приходили і по пораду, і по допомогу. Нікому не відмовляв: був для них і мировим суддею, і лікарем, і благодійником. Міг запросто подарувати волів чи кожуха.
Дослідницька діяльність Тадея Рильського вражає спектром інтересів. Він написав чимало праць з української етнографії й фольклору, а також на соціальні й економічні теми. Його роботи публікували журнали «Основа», «Киевская старина», «Записки НТШ». Тадей Розеславович навіть писав історію України, на жаль, ті рукописи не дійшли до нашого часу: вони були вилучені під час обшуку на квартирі його брата Йосипа і відтоді їх слід загубився. Правнук Максим Георгійович нагадує й такий факт: «Коли в 1861 році було відмінене кріпацтво, люди отримали омріяну волю, але ні землі, ні засобів до існування вони не мали — виживай як хочеш. І Тадей із істориком Володимиром Антоновичем, другом і побратимом, а частково і сам, об’їздив усю Україну та описав, як де живуть люди та куди можна податися на заробітки. Зокрема, у своїй праці «Про херсонські заробітки» він детально описує, як і чим можна добратися на Херсонщину з Полтавщини, Сумщини, Чернігівщини, скільки це буде коштувати, де можна зупинитися, до кого звернутися, щоб найнятися на роботу, що і де купити. От скажіть, йому це треба було? А він зробив і видав заради людей!».
...Тадея Рильського, який помер 7 жовтня 1902 року, ховали за селянським звичаєм на звичайному сільському кладовищі — як він і заповідав. Провести пана в останню путь зібралася сила-силенна народу, люди безутішно плакали. А коли над могилою стали виголошувати останні слова, з натовпу чулося: «Ніколи уже на цьому світі не буде такого пана!», «Прощавайте панночку, чотирнадцять літ служив я вам, навіть «ти» на мене ні разу не сказали». Ці слова, без сумніву, яскраво характеризують Тадея Рильського та його стосунки з простими людьми.
«Поляк за походженням, але українець за світоглядом, уже на смертному одрі цей чоловік казав: «Я помру, а Україна зостанеться», — зазначає куратор проекту Надія Пазяк. На жаль, ім’я Тадея Рильського сьогодні незаслужено призабуте в Україні. Проте всі, хто працював над виданням, сподіваються, що разом із книжкою «В житті ніколи неправді не служив» воно нарешті повернеться до пантеону видатних українців.
Зараз Україна бореться за своє існування ціною життів найкращих синів і доньок. >>
Міністерство юстиції України подало заяву до Ради Європи про частковий тимчасовий відступ від дотримання Європейської Конвенції про захист прав і свобод людини. >>
У встановленні на Алеї ВМС України погруддя Героя України Віталія Скакуна відмовила історико-топонімічна комісія при виконавчому комітеті Одеської міської ради. >>
Танки чудово показують себе на полі бою й ми точно не збираємося ховати від ворога те, що зазвичай примушує ховатися його самого. >>
Колишній голова Броварської райдержадміністрації Володимир Майбоженко сидітиме у СІЗО два місяці на час слідства про п’яний наїзд на людей. >>
Журналіст та захисник України Андрій Топчій поліг під час виконання бойового завдання в районі Роботиного Запорізької області. >>