Двоє артистів Львівської опери не повернулися з гастролей у Фінляндії
Де вони будуть жить? Вони з Фінляндії релокуються далі? А там де і за що вони житимуть? >>
Одна заввага до "архітектурних дискусій".
Взагалі-то, на добрий лад, новина мала б звучати так: Вперше від доби Розстріляного Відродження в Києві збудовано новий театр.
І це, їй-богу, - прекрасна новина! Історична.
Тому що, любі кияни й "співчувальники", в разі хто забув, - востаннє спеціалізоване театральне приміщення в клубі "Харчовик", тій симпатичній конструктивістській будівлі на Контрактовій, де нині міститься Дитячий музтеатр, - було відкрито в Києві - в 1933 (!) році: останнім відлунням уже "відстріляних" 1920-х.
Звідтоді - прошу вдихнути й видихнути - Радянська влада не збудувала в Києві жодного театру (тільки кінотеатри, оскільки "из всех искусств для нас важнейшим является кино и цирк" (В.Ленін).
Та ще - Палац "Україна", що призначений був для партз'їздів, але і з ним вийшла погана історія: в "Музеї покинутих секретів" я відтворила її так, як тоді, в 1970-ті, її в Києві переказувано, в дійсності ж архітектор не "повісився в ЦК", а делікатно звідти вийшов і скочив з мосту в Дніпро, - і ще жодного разу ніде я тої історії, свідки якій іще живі, не прочитала в документальному викладі, - от же цікаво, і чому б же то?..
Чому досі дружно мовчать на тему "советского культурного строительства" "києвознавці" й "києволюби"?..
Скільки за СРСР було зруйновано театральних приміщень (як, наприклад, Дім Дворянського зібрання на Майдані, "замінений" у 1975-76 рр. Будинком профспілок) - це окрема тема, до якої теж іще "не дійшли руки".
Ні в чому так переконливо не проявляється колоніальна політика, як власне в так званому "культурному будівництві", і "жодного збудованого театру в столиці за 83 роки" - для всякого тямущого найкраще свідчення, на який рівень "мєрзості запустєнія" було ту нещасну "столицю" приречено...
А ще це означає, що чотири (так, чотири!) покоління киян було наглухо відрізано від самого концептусучасної театральної архітектури.
Хто не сильно шариться за кордоном по європейських театрах - так і змушений був лишатися в своїх уявленнях про театральне приміщення на рівні "плюшу з балкончиками".
Подумайте про це, перш ніж обурюватися новим театром. Гарненько подумайте.
Може, тоді ви так само нетерпляче чекатимете в ньому першої прем'єри, як чекаю я, - щоб зацінити інтер'єр.
І, можливо, порадіти, - що ми таки потроху вилазимо з тьми нашої "колоніальної ночі"...
Дивіться також фото з відкриття фасаду Театру на Подолі, яке відбулося у вівторок зранку, а також відео з висоти пташиного польоту.
І читайте думку художника Олександра Ройтбурда та письменника Сашка Лірника, які належать до тих киян, що нещадно критикують споруду.
Де вони будуть жить? Вони з Фінляндії релокуються далі? А там де і за що вони житимуть? >>
Весь творчий шлях Віталія Васильовича був наповнений щирою радістю творчої реалізації артиста, мелодією душі української пісні, невтомною віддачею світла сердець зіркового подружжя Білоножків. >>
100 років Сергію Параджанову - режисерові, який відзняв одну з найкращих українських художніх стрічок «Тіні забутих предків», за твором Михайла Коцюбинського, із Іваном Миколайчуком і Ларисою Кадочніковою у головних ролях. >>
З першого виходить один відомий «державник» і прямує у бутик. Охоронець запопадливо відчиняє двері і глузливо міряє мене очима. «Державник» вдав, що не впізнав мене. Я його - тим більше. >>
Ініціативу перейменування Повітрофлотського проспекту на проспект Повітряних Сил підтримав Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. >>
Чи є на світі «хороші» росіяни? >>