Коли в 1999 році Гжегож Мотика і Рафал Внук видали спільну книжку «Пани і різуни», яких тільки образ у свій бік вони не почули. «Мотика роздряпує мурашник польсько-українських стосунків»; «ніяких розмов із бандитами бути не може»; «що можуть знати молоді про ті події?» тощо. У тій книзі вперше було заявлено про спроби порозуміння між представниками Армії Крайової (пізніше «Воля і Незалежність») та УПА на теренах Закерзоння. Починаючи від невеликих зустрічей на локальному рівні на Підляшші і Ряшівщині, аж до спільного нападу на будівлі органів комуністичної влади в Грубешеві. І хоч про ці факти знала широка громадськість, уявити спільні відзначення річниць цих порозумінь, відкриття спільних пам'ятних знаків під егідою ветеранських організацій з обох сторін досі було фантастикою.

16 липня 1945 року на полігоні Аламогордо (Нью-Мексико, США) пролунав перший в історії людства ядерний вибух. А вже на початку серпня атомні бомби забрали життя тисяч мешканців японських міст — Хіросіми та Нагасакі. Мало хто з українців здогадувався, що детонатори, використані у перших таких бомбах, розробив їхній земляк — Георгій Кістяківський. Із початком війни уряд США залучив цього талановитого хіміка до досліджень, пов’язаних з Манхеттенським проектом» — американською дослідною програмою з розроблення атомної бомби.