Засіки зубами «клац-клац»

      Втрати озимини призвели на Полтавщині до того, що пшениці на родючих тамтешніх чорноземах не намолотили навіть половини вiд реальних потреб області. Тож зараз доводиться поповнювати власні засіки зібраним в інших регіонах і державах, переважно в Росії та Казахстані.

      Як повідомив минулої суботи на прес-конференції в Полтаві голова облдержадміністрації Олександр Удовіченко, в область продовжує надходити «чуже» продовольче зерно. За розрахунками фахівців, своєрідний недоторканний запас на три місяці для Полтавщини має становити 40 тисяч тонн. За словами обласного голови, в регіональних «коморах» різних форм власності вже зберігається 73 тисячі тонн. «Тож сьогоді є впевненість у тому, що зерно ми маємо і будемо його мати», — наголосив керівник облдержадміністрації.

      Водночас він визнав, що таке дефіцитне продовольче зерно («особливо те, яке належить приватним структурам») має властивість переміщуватися, «мандруючи» від одного хазяїна до іншого під час виконання останніми договірних чи ще якихось зобов'язань. Простіше кажучи, ніхто не гарантує, що закуплене полтавцями збіжжя через певний час не «потече» до інших регіонів, де за нього даватимуть вищу ціну.

      Саме тому провідники краю вважають, що місцева влада повинна жорстко контролювати обсяги зерна, необхідні бодай на півтора місяця безперебійної роботи «рідних» хлібозаводів, себто 10—15 тисяч тонн продовольчої пшенички мусить пильнувати недремне око тих же держадміністрацій через відповідні служби. А щоб мати для цього, за словами «губернатора», не тільки моральне, а й «матеріально підкріплене право», облдержадміністрація зініціювала виділення обласною радою з регіонального бюджету 850 тисяч гривень на здешевлення банківських кредитів саме під «державне» зерно.

      Хоча, звісно, наївно було б сподіватися на те, що подібні «пожежні» заходи фінансової допомоги виробникам паляниць погасять зростання цін на хліб. Поки що наймасовіші його сорти на Полтавщині подорожчали переважно на 5—10 копійок. Але ж іще не вечір... При згаданому «копійчаному» подорожчанні хлібозаводи продовжують підраховувати збитки. А без досягнення рівня бодай 5-відсоткової рентабельності, за зізнанням чільників обласної влади, вони просто зупиняться. Тож влада обіцяє подбати тільки про трохи дешевший «соціальний» хліб для малоімущих та про можливі дотації останнім із місцевих бюджетів. Більшості ж із нас, з усього видно, доведеться дбати в основному про власну фігуру перевіреним методом затягування пасків.