Мер Лебедина Олександр Бакликов закрив собою побратима у бою
Олександр Бакликов, який добровільно мобілізувався, поліг у бою. Разом із побратимом він потрапив у засідку окупантів і закрив його від ворожого кулеметного вогню. >>
Зафіксовано значне зростання суспільної самооцінки. Більшість опитаних оцінили становище України вище середнього — 4,6 бала з 7 максимальних. (Малюнок Олександра Шатохіна.)
Нещодавно соціологічна група «Рейтинг» провела комплексне дослідження «Як війна змінила мене та країну. Підсумки року», де продемонстровано, як змінилися у різних сферах погляди, оцінки та життя українців за рік повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Зафіксовано значне зростання суспільної самооцінки. Більшість опитаних оцінили становище України вище середнього — 4,6 бала з 7 максимальних, що в 1,5 раза вище показника 2021 року.
Дві третини опитаних оцінили майбутні перспективи України на найвищому рівні.
Проте, оцінюючи фінансову ситуацію в підсумках 2022 року, дві третини опитаних фіксують погіршення свого матеріального становища, а третина — відсутність змін.
Та одночасно у майже 40% (проти 14% наприкінці 2021 року) відбулося зростання впевненості у майбутньому.
Пріоритетами для відновлення країни українці вважають відновлення підприємств, робочих місць та відбудову пошкоджень, адже більшість наших людей хочуть роботи, а не соціальної допомоги.
Виявилося, що війна сприяла підвищенню довіри до державних інституцій. Довіра до ЗСУ зросла з 65% до 97%, а до президента — з 36% до 90%.
Одним із прямих наслідків російського широкомасштабного вторгнення стало зростання євроатлантичних настроїв українців, де фіксуються рекордні показники за всю історію країни. На сьогодні 87% українців підтримують вступ України до ЄС, 86% — до НАТО.
Якщо 2021 року більша частина громадян схилялася до негативного образу держави, то зараз більше половини говорять про виразно або помірно позитивний образ.
Це засвідчує показник правильного напряму країни, який є рекордним за всю історію замірів (за рік коливання на рівні 70-80%), що базується на високій довірі до військово-політичного керівництва країни, вірі в нашу перемогу, значному рості самооцінки та гордості за країну, а також реалізації прагнення народу до євроатлантичної інтеграції.
З початку повномасштабного вторгнення суспільство демонструє високий рівень життєстійкості, значення індексу зменшилося мінімально (з 3.9 до 3.7).
«Горизонт планування» є важливим показником адаптації, він не зазнав суттєвих змін. 45% українців наразі не планують своє життя взагалі. Кількість тих, хто має плани на кілька років наперед, знизилася з 23% до 19%.
Українці майже так само схильні до самообмежень, як і пів року тому, більше половини (58%) вважають, що потрібно суттєво себе обмежувати в розвагах та покупках, а 37% схильні думати, що потрібно намагатися жити повноцінним життям.
На початку повномасштабного вторгнення росії 44% українців довелося тимчасово розділитися зі своєю сім’єю. Через рік таких лише 21%. Більшість із тих, кому довелося розділитися з родиною, пройшли це випробування, а в 20% навіть покращилися стосунки.
83% українців вважають, що треба бути обережними з людьми, натомість 2020 року таких було лише 54%. Тут ідеться про довіру як про базову цінність, як довіру до світу, яка підірвана або зруйнована війною. Особливо це стосується «чужих» або тих, хто такими став, а здавався близьким.
Неоднозначним є ставлення до людей, які виїхали. Найбільше толерують жінок із дітьми, водночас до чоловіків призовного віку ставлення найбільш негативне.
Війна призвела до втрати роботи не менш як для третини працездатного населення, особливо складна ситуація для переселенців та мешканців зон бойових дій, половина з них втратила роботу.
Навіть із тих, хто зміг продовжити працювати під час війни, все одно половина зазнали зменшення заробітної платні. Найскладніша ситуація з роботою була в перші місяці війни, надалі люди почали повертатись до праці.
Також після різкого падіння охочих зайнятися власною справою на початку війни їх кількість поступово відновлюється.
Більшість громадян зазнали прямих чи непрямих наслідків повномасштабного вторгнення росії, не зазнали втрат лише 14%. Найбільше втратили мешканці східних регіонів, понад половина з яких покинули свій дім.
Попри позитивні зміни в суспільстві, оптимізм та абсолютну віру в перемогу, війна продовжує завдавати українцям непоправної шкоди і забирати найцінніше.
За останні пів року кількість тих, хто втратив рідних, зросла майже вдвічі (з 9% до 17%), як і зросла кількість тих, чиї близькі зазнали поранень (з 8% до 13%).
Водночас фіксується зростання числа тих, хто говорить про погіршення стану здоров’я (з 25% до 33%), а також зменшення кількості тих, хто говорить про втрату доходів (з 38% до 31%).
Зрозуміло, що понад 380 діб повномасштабної війни, а загалом 10-й рік воєнного вторгнення росії в Україну не могли не позначитися на буквально кожному, хоч де б хто перебував і чим би займався.
Олександр Бакликов, який добровільно мобілізувався, поліг у бою. Разом із побратимом він потрапив у засідку окупантів і закрив його від ворожого кулеметного вогню. >>
На Донеччині 15 квітня під час виконання бойового завдання загинув активіст і сержант 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка Павло Петриченко. >>
Військове командування ЗСУ розпочало процес переведення в інші військові частини всіх командирів та бійців ДУК «Правий сектор», які формували 67-му механізовану бригаду та є її бойовим кістяком. >>
російське військове командування поставило завдання своїм окупаційним військам: захопити місто Часів Яр у Бахмутському районі до Дня Перемоги 9 травня >>
Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський констатує, що ситуація на східному фронті «суттєво загострилася» в останні дні. >>
Запорізький журналіст-розслідувач та воїн ЗСУ Олег Шемчук, який понад півтора роки вважався зниклим безвісти, нарешті офіційно визнаний загиблим у бою поблизу Бахмута 15 вересня 2022 року. >>