Розслідувач фанатизму: рецензія на книжку Люка Гардінґа «Вторгнення»
У Люка Гардінґа, політичного журналіста лондонської Guardian, вийшла в Україні вже друга книжка. >>
Прем’єра опер Дмитра Бортнянського «Сокіл» і «Алкід». (Фото надане Львівською оперою.)
Львівська національна опера презентувала єдину в країні сучасну постановку опер «Сокіл» і «Алкід» народженого у Глухові композитора Дмитра Бортнянського, чиє 270-ліття відзначаємо цьогоріч.
Автора загалом шести опер й інших музичних творів свого часу — як і багатьох інших митців з України — привласнила собі Росія.
А за період відновленої незалежності України відбувається його повернення додому.
Рід свій предки Дмитра Бортнянського вели з села Бортне (це Лемківщина у Галичині). Батько майбутнього композитора Стефан Шкурат емігрував із Речі Посполитої на територію Гетьманщини — став глухівським міщанином, за назвою рідного села змінивши прізвище на Бортнянський.
У 1755 році його обрали козацьким сотником, який доєднався до полкової старшини Ніжинського полку. Там одружився з удовою-козачкою Мариною Толстою, яка носила прізвище першого чоловіка з Московії.
Народився у них син Дмитро 1751 року в тодішній столиці Гетьманщини та головній резиденції гетьмана Кирила Розумовського. Хоч точна дата й загубилася, дослідники називають 28 жовтня за старим стилем, бо на це число припадає день пам’яті святого Дмитрія.
Юнака з сильними вокальними даними з Глухівської співацької школи забрали в Петербург до хорової капели, де він навчався у її керівника, італійського композитора Бальдассаре Галуппі, який згодом свого вихованця взяв до себе на батьківщину. Дмитро Бортнянський упродовж десятиліття навчався у Венеції, Болоньї, Римі та Неаполі. Там успішно були поставлені опери молодого композитора на італійські лібрето: «Креонт» (1776), «Алкід» (1778), «Квінт Фабій» (1779). Його опери йшли у венеціанському театрі «Сан Бенедетто».
Повне зібрання творів Дмитра Бортнянського було видане у 10 томах тільки 1882 року за редакцією композитора з козацьким корінням Петра Чайковського. Хоча почав його готувати уродженець Глухова ще за життя, яке полишив 73-літнім у 1825 році.
Сучасну постановку опер Дмитра Бортнянського «Сокіл» і «Алкід» у Львівській опері здійснила міжнародна команда: німецький режисер Андреас Вайріх, сценографка і дизайнерка костюмів Анна Шеттль, хореограф з Італії Марчелло Алджері, хормейстер Львівської опери Вадим Яценко та художник світла Олександр Мезенцев.
Диригентка-постановниця вистави — Оксана Линів. До речі, це перша її постановка у Львівській опері, звідки студенткою починала свій творчий шлях, працюючи суфлером й асистентом диригента.
«Для нас є дуже важливим, дійсно справою національної честі, в такий великий ювілей композитора повернення його творчості на сцену національного театру, щоби якнайбільше людей — не тільки українців, а й гостей Львова, змогли з нею познайомитися», — цитує диригентку пресслужба Львівської опери.
Постановка реалізована за підтримки Українського культурного фонду і подає сучасне оригінальне прочитання. Сценографія вистави «Сокіл» переносить глядачів у покинутий будинок, а згодом у вітальню-боксерський зал. У таких декораціях розгортається любовна історія Федеріго та Ельвіри.
«Алкід» у тому ж сценічному просторі — це адаптація давньогрецького міфу про юного Геракла, який має обрати свій шлях у житті — насолоди чи героїчних вчинків, у світ яких запрошують його богині — чуттєва Едоніда й одягнена у військовий стрій Аретея.
У Люка Гардінґа, політичного журналіста лондонської Guardian, вийшла в Україні вже друга книжка. >>
Ніхто із сучасників, напевно, не міг до 24 лютого 2022 року уявити переповнені залізничні вокзали, з яких українці їхали від страшної повномасштабної війни. >>
Дерев’яні ляльки-мотанки на людський зріст, картини, інсталяції та скульптури представлені у Києві на виставці «Невидима рука». >>
Культовий український письменник, публіцист, громадський діяч та блогер Дмитро Капранов помер у віці 56 років. >>
Нові літери з унікальним історичним шрифтом встановили на станції столичного метро «Площа Українських Героїв» в ніч на 12 квітня. >>
Колись Прохорівка була улюбленим місцем української інтелігенції. До маєтку Максимовича на Михайловій горі приїжджали Тарас Шевченко й Микола Гоголь. Кобзар тут проводив останні вільні дні в Україні до свого арешту у 1859 році. >>