Міст, на який чекали 300 років: китайці здійснили давню мрію хорватів

06.08.2021
Міст, на який чекали 300 років: китайці здійснили давню мрію хорватів

Цей вантовий міст має довжину 2 тис. 404 метри та ширину 23,6 метра. Його висота — 55 м, щоб кораблі могли проходити під ним до порту Неум.

Мости бувають різними: найдовшими, найширшими чи з найбільшою пропускною здатністю.

 

Але міст, який днями урочисто відкрили в Хорватії, не підпадає під жодну з характеристик із префіксом «най», зате його можна назвати «історичним» чи «геополітичним».


Мало хто знає, що до цього територія Хорватії була поділена на дві частини. Якщо поглянути на мапу цієї країни, то вона нагадує птаха в польоті.

 

Але проблема в тому, що крайня частинка хвоста цього птаха, яка прилягає до сусідньої Чорногорії, є відрізаною. Я отримав свій урок з історії, картографії та геополітики десь років 15 тому, коли відпочивав на чудовому хорватському курорті Макарська в Далмації.

 

Звідти до не менш славетного історичного міста Хорватії — Дубровника — ніби й рукою подати. Але коли звернувся до місцевої турфірми з приводу туру до Дубровника, то мене відразу ж запитали: «А у вас віза на перетин кордону з Боснією і Герцеговиною є?».

 

Коли ж відповів, що ні, то мене й просвітили, що Хорватія має на південному сході маленький територіальний острівець, на якому й розташований Дубровник.

 

А щоб доїхати до цієї архітектурної перлини Хорватії, потрібно подолати 2,5 кілометра території Боснії і Герцеговини, з відповідним проходженням усіх прикордонних перевірок та за наявності візи Боснії і Герцеговини, вартість якої на той час становила кілька десятків євро.


Ці 2,5 кілометра виходу Боснії і Герцеговини до узбережжя Адріатичного моря становили проблему не лише для закордонних туристів, а й самих хорватів, включно з рухом хорватських вантажів та транспортних засобів через митний кордон Боснії і Герцеговини.

 

Така ситуація утворилася ще 300 років тому, коли існуюча на той час Дубровницька республіка віддала частину своєї території Османській імперії, щоб відгородитися від зазіхань Венеційської республіки.

 

Простіше кажучи, цей невеликий відрізок суші з виходом на море, де тепер розташований єдиний порт «великої морської держави» Боснії і Герцеговини, мав слугувати буферною зоною для попередження військових конфліктів.


Тепер уже всіх названих дер­жаних утворень не існує, але міжнародний договір 300-річної давнини залишився. Його не піддавали сумніву ні під час Першої, ні під час Другої світових воєн, не порушували і під час Балканських воєн, викликаних розпадом соціалістичної Югославії, він визнається досі.

 

Так Боснія і Герцеговина має вихід до моря, а Хорватія дотепер залишалася поділеною на дві частини: «великий тулуб» і «маленький хвостик».


Творця сучасної, пост’юго­славської Хорватії, її першого президента Франьо Туджмана, в Європі часто називають диктатором.

 

Але він і на дещицю не був Путіним, не виношував ідей відправити на той нещасний коротенький відрізок боснійського кордону своїх «зелених чоловічків» чи якихось хорватських «вагнерівців», щоб вони «вирішили» проблему цілісності його країни. Натомість ще за Туджмана почала визрівати ідея будівництва мосту в обхід боснійської території.

 

За цей час вона супроводжувалася численними корупційними скандалами за наступних після Туджмана президентів та урядів, а після світової економічної кризи 2008 року і взагалі була заморожена.

 

Але ще жевріла, щоб після вступу Хорватії до ЄС ожити знову і залучитися фінансовою підтримкою Євросоюзу та Китаю. Загальна вартість проєкту — близько 550 млн євро.

 

Він передбачав прокладання мосту по півострову Пелєшаць, який підковою огинає боснійський порт Неум, а далі — зведення на кінці цього півострова мосту через протоку до Хорватії.

 

Тим самим цю обхідну трасу прокладено повністю через хорватську територію та уникаючи будь-яких перетинів кордону з Боснією та Герцеговиною у Неумі. Проєктантом мосту є словенський архітектор Марьян Піпенбахер, який назвав його найбільшим досягненням свого життя. А здійснили давню мрію хорватів китайські підрядники.


Будівництво розпочалося наприкінці липня 2018 року, а було завершене наприкінці липня цього року. Днями міст із фанфарами та феєрверками було здано в експлуатацію.

 

Щоправда, ще тривають роботи з добудови під’їзних доріг, які мають завершити до червня 2022-го. Але розділена на дві частини Хорватія вже стала цілісною, проблему 300-річної давнини вирішено.