ПРИКОЛИ про дачу
Як же важко мовчати, коли тебе не питають. >>
— Не хлібом єдиним сита людина, — говорив шеф-кухар iз ресторану, додаючи в котлети іноді трохи м’яса.
* * *
— Галочко, зайди, я млинців напекла.
— Не можу, мені завтра за кермо.
* * *
— Ізя, синку, пам’ятай завжди, якщо завалиш іспити, то в тебе є інша дорога, яку потрібно підмітати.
* * *
— Лєнка, тобі заспокійливе в краплях чи таблетках?
— Неси у фужері, я дуже зла.
* * *
Бабуся з дідом цілуються на вулиці.
— Що, золоте весілля?
— Та ні, іпотеку виплатили.
* * *
— Сьомо, як ти гадаєш, яка дружина краща — вчителька чи лікарка?
— Учителька.
— Чому?
— Учителька каже «повторіть», а лікарка — «хто наступний?»
* * *
Свого часу Роза Маркiвна захоплювалася йогою, медитацiєю та самогiпнозом. І нарештi дiйшла висновку, що коньяк не гiрший.
Як же важко мовчати, коли тебе не питають. >>
Заходить мужик в аптеку і щось тихо шепоче на вухо аптекаpю.
Аптекаp (на всю аптеку): >>
Веде чоловік ведмедя по базару. В нього питають:
— Що ти тут робиш? >>
Мaмa каже Вовочці:
— Вовочко, не скачи, a то животик виросте великий. >>
— Слухай, ти як на рибалку вирватись зміг?
— Я їй ванну зробив з піною. >>
Батьки — дітям:
— 4-й клас: «Ти уроки зробив?». >>