Було 73%, стало 13%: рейтинг президента Зеленського пішов у круте піке

Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) оприлюднив дані свіжого всеукраїнського опитування громадської думки, що було проведене 22 січня.

Як свідчать його результати, «брюки» президента Зеленського, тобто його політичний рейтинг у 73%, вже давно перетворилися на куценькі «елегантні шорти».

І якби вибори відбувалися зараз, то за нього проголосували б лише 13,4 відсотка всіх опитаних. Серед тих, хто визначився з вибором, ця цифра трохи більша — 19,8%.

На другому місці рейтингу — Петро Порошенко, якого підтримали б 10,6% серед усіх респондентів і 15,7% серед тих, хто визначився з вибором. З більшим відривом від двійки лідерів ідуть Юлія Тимошенко (8% і 11,8%, відповідно), Юрій Бойко (7,4% і 11%), Ігор Смешко (6% і 8,9%) та Віктор Медведчук (5% і 7,5%).

А от у електоральних настроях населення щодо виборів до Верховної Ради несподівано на перше місце вирвалася «Опозиційна платформа — За життя!».

Якби вибори до парламенту відбувалися в другій половині січня, то за неї віддали б голоси 15,7% серед усіх респондентів і 20,7% серед тих, хто визначився з вибором. На другому місці — «ЄС», яку підтримують 11,6% серед усіх респондентів і 15,3% серед тих, хто визначився з вибором.

Третє місце ділять «Батьківщина» (відповідно, 9,5% і 12,6%) та «Слуга народу» (8,5% і 11,2%). Також 5-відсотковий бар’єр подолала б «Сила і честь» (6,3% і 8,3%) та, ймовірно, «Голос» (4,2% і 5,6%) і «Українська стратегія Гройсмана» (4% і 5,3%).

Січень, коли українці просиділи два тижні на карантині та отримали шокуючі платіжки, безперечно вдарив по президентському рейтингу. Окреме невдоволення російськомовної частини населення викликало і набуття чинності з 16 січня норми статті 30 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

І хоча закон було ухвалено ще «за Порошенка», дражливе мовне питання зрикошетило по нинішній владі, хаотична діяльність якої викликає багато питань. На цьому тлі й підросли рейтинги проросійського сегменту партій і політиків.

Наприклад, кум Путіна Віктор Медведчук, згідно з результатами опитування, має на Донбасі аж 20,2 відсотка симпатій виборців (і 32,7% серед тих, хто визначився), випередивши навіть Юрія Бойка, в якого лише 11,5% і 18,5%, відповідно.

Проте політичний експерт Дмитро Снєгирьов радить не робити з того трагедії. Оскільки це базовий регіон для рейтингу проросійських партій і його показники «розчиняться» у загальноукраїнських цифрах.

«Як луганчанин можу сказати, що це передбачуваний момент і мене він зовсім не здивував, — каже пан Дмитро.

— Якщо на момент приходу до влади Зеленському вдалося мобілізувати цей електорат, то невиконання обіцянок щодо припинення вогню, ухвала закону про землю, мовна новація — власне, все те, на чому спекулюють політичні опоненти з ОПЗЖ, і дало відтік певної частини виборців. Та й узагалі, ніяких висновків із 2014 року не було зроблено, й ті регіони фактично віддали на поталу ОПЗЖ і всім тим силам, які називаються проросійськими».

Причини стрімкого втрачання президентом та його «слугами» того величезного кредиту довіри, який їм дав народ на виборах, експерту також очевидні. Це, в першу чергу, відсутність чіткої кадрової політики та стратегії економічного розвитку держави.

«Кадрове питання з незрозумілими перестановками в уряді, скандальними призначення протягом усієї каденції Зеленського, а також відсутність економічної стратегії та розуміння розвитку держави очікувано призвело до падіння рейтингу, — каже Дмитро Снєгирьов.

— Навіть місія МВФ констатувала, що в країні, на жаль, немає чіткого плану економічного розвитку. Це фактично вирок, зроблений міжнародною фінансовою інституцією, від якої великою мірою залежить функціонування української держави.

Бо наразі маємо досить велику діру в бюджеті й без зовнішніх запозичень навряд чи впораємось самотужки. Ті кроки, які робить президент, на жаль, мають винятково популістський характер. Наприклад, коли фактично в ручному режимі було запроваджено зниження тарифів на газ. Хоча тут варто зазначити, що говорити про зниження тарифів якраз і не варто.

Бо «Нафтогаз України» контролює лише приблизно 7% ринку кінцевих споживачів газу. Після лютого ми стикнемося з тим, що газові монополісти (а це приблизно 20 компаній, пов’язаних із Фірташем) будуть диктувати свої кабальні умови. Все це виглядає досить дивно на тлі зобов’язань щодо зменшення ціни на газ і попередніх заяв, що в нас достатньо блакитного палива в газових сховищах, які були ще влітку закачані за дешевими цінами».

Водночас, наголошує експерт, стрімкого зростання рейтингу опозиційних сил на тлі президентського падіння також не відбулося. А лідерство на політичному п’єдесталі ОПЗЖ — явище тимчасове. Згодом ми побачимо зовсім інші цифри.