Нас чекає 300–кілометрова зона

25.05.2011
Нас чекає 300–кілометрова зона

Олександр Богданов.

Про цифрове телебачення чули всі, але не багато знайдеться тих, хто розуміє, що насправді відбуватиметься після 17 червня 2015 року — коли мають відключити звичне аналогове мовлення. Популярно розповідає про цифрові телеперспективи Олександр Богданов, начальник відділу розвитку та новітніх технологій Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (КРРТ).

 

— Пане Олександре, що означає для споживачів відключення у 2015 році аналогового мовлення? Те, що по всій країні зникне зображення з телеекранів, — це дилетантська страшилка чи реальність?

— Відповідно до підписаної 2006 року міжнародної угоди, Україна взяла зобов’язання до 17 червня 2015–го перейти з аналогового на цифрове мовлення. Після цієї дати наші аналогові частоти на міжнародному рівні не будуть захищені. Що це означає? Наприклад, телевізійний передавач розташований у Львові чи Харкові, і його випромінювання буде заважати прийому сигналу в Угорщині, Польщі чи Росії. Ці чи інші європейські країни після зазначеної дати можуть на законних підставах попросити вимкнути наші, українські, передавачі або зменшити їх потужність, щоб не створювати перешкод. Теоретично, а швидше за все і практично, у 300–кілометровій зоні від вітчизняних кордонів їх треба буде відключити. А центральна частина України, думаю, деякий час дивитиметься аналогове телебачення і після 17 червня 2015 року.

— Який взаємозв’язок між телевізійними частотами і частотами, що їх можуть використовувати оператори мобільного зв’язку? Чи відповідає дійсності те, що саме останні є лобістами пришвидшення переходу до цифрового мовлення?

— Коли запроваджується цифрове телебачення, вивільнюється багато частот у 4–му та 5–му діапазоні, які використовувало аналогове телебачення, — маємо так званий «цифровий дивіденд». Їх дійсно можна в подальшому використовувати для мобільного зв’язку та інших нових радіотехнологій.

— Які плюси і мінуси того, що в Україні запроваджуватимуть стандарт цифрового телебачення, котрий тільки нещодавно почали апробовувати в Європі (лише минулого року його почали тестувати у Великій Британії)? Чи є в Україні телевізори, які можуть приймати сигнал у стандарті DVB–T2?

— За законами ринку, попит породжує пропозицію. Як тільки в Україні почнуть експлуатацію цифрової мережі, тобто мовлення в новому стандарті, знайдуться охочі, які організують постачання на ринок відповідної техніки: і телевізорів, і сет–топ–боксів (декодерів).

Те, що Україна однією з перших у Європі буде впроваджувати новий стандарт, — це, безперечно, плюс. Це перспективно. Найближчі кілька років не поставатиме питання про стандарт внесення якихось змін. Але впровадження DVB–T2 буде фінансово значно відчутнішим для споживачів, які вже придбали собі телевізори із вбудованими пристроями для прийому сигналу DVB–T. Щоправда, в основному, люди, що купують собі дорогі телеприймачі новітніх технологій, не орієнтуються при виборі пристрою на стандарт прийому ефірного сигналу — їх більше цікавить, скажімо, супутникове або кабельне телебачення, що забезпечує якість картинки і велику кількість каналів.

— Новий стандарт тільки–но впроваджують у Європі, а керівництво «Зеонбуду» веде переговори про постачання сет–топ–боксів iз китайськими виробниками. Мене як споживача це насторожує.

— Відповідно до інформації, яку надавало ТОВ «Зеонбуд» пресi, компанія не проводила переговорів стосовно постачання сет–топ–боксів до України, а вивчала стан наявності цих пристроїв та перспективи їх виробництва. Крім того, ви ж знаєте, що всю техніку, зокрема і побутову, навіть ту, що має логотипи відомих європейських фірм, збирають в основному у Південно–Східнiй Азії, де дешева робоча сила: Китаї, Таїланді, Малайзії. Там виробляють і комплектуючі. Тому переважна частина нашої техніки — наполовину китайська.

— Розбудовуючи цифрову мережу, «Зеонбуд» буде використовувати вежі державного Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення, який кілька років претендував на роль провайдера цифрового мовлення. Не простіше було б відповідальним за впровадження «цифри» призначити КРРТ?

— Використання веж КРРТ операторами телекомунікацій — телерадіокомпаніями, операторами мобільного зв’язку — це звична практика. А питання, хто є провайдером та оператором мереж в Україні, вирішує єдиний регуляторний орган — Нацрада з питань телебачення і радіомовлення. Ми працюємо в наявних реаліях і співпрацюємо з оператором–провайдером цифрового телебачення, якого визначила Нацрада.

  • Державі потрібна медійна зброя

    Коли Валентина Руденко, радник Президента Віктора Ющенка, у 2006 році на великій нараді у Секретаріаті (тоді так називалася президентська адміністрація) казала, що Росія готується до війни з Україною, інші відповідали, що це її суб’єктивний погляд. >>

  • Як не зробити з суспільного мовлення кінобудку?

    Із минулого квітня, коли врешті-решт прийняли закон про суспільне мовлення, активно обговорюються питання перетворення у нову за суттю і змістом, не залежну від влади структуру державної Національної телекомпанії, видимою частиною якої для широкого загалу є ефіри Першого Національного. >>

  • Микола Томенко: Політичні ток–шоу — маніпулятивні передвиборчі проекти

    Депутат кількох скликань, нині керівник Комітету Верховної Ради з питань свободи слова й інформації Микола Томенко для оприлюднення свого ставлення до телевізійних політичних ток–шоу і їх ведучих активно використовує блогосферу. Він різко негативно ставиться до того, що громадянин іншої країни Савік Шустер веде, по суті, передвиборчі програми, що заборонено законом, і закликає податківців прискіпливіше слідкувати за доходами телевізійників–заробітчан. У розмові з Миколою Володимировичем ми вирішили з’ясувати, чи такі досить радикальні судження й оцінки в інтернет–просторі трансформуються в офіційні депутатські запити й ініціативи. >>

  • Наталія Лигачова: Ситуація з журналістикою гірша, ніж була при Кучмі

    Якщо інформацію про життя в Україні черпати з ефірів телеканалів, можна вважати, що влада тільки те й робить, що дбає про «маленьких» українців, і живемо ми чи не найкраще у світі. Насправді ж маємо суціль економічні й політичні проблеми, а свобода слова засобів масової інформації здебільшого перетворилася на піар можновладців. Чому нас, м’яко кажучи, дезінформують і чи можна боротися з інформаційними маніпуляціями — з цими питаннями ми звернулися до медіа–експерта Наталії Лигачової. >>

  • Юрій Стець: Мій фінансовий стан дозволяє співпрацювати з телеканалом без винагород

    Минулого тижня Верховна Рада 345 голосами призначила на посаду голови стратегічного перед виборами парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації Юрія Стеця. З народним депутатом–медійником, кандидатура якого стала компромісом для провладних й опозиційних сил, говоримо про можливості відстоювати права опозиційних журналістів та майбутні парламентські вибори. >>

  • Мовне питання — не просто мовне...

    Запроваджувати День україномовної преси недоцільно — так написала від імені Президента України Ганна Герман у відповіді на звернення Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса. Звернення було датоване 25 листопада 2011 року, «Україна молода» писала про цю ініціативу. Відповідь радника Президента — керівника головного управління з гуманітарних і суспільно–політичних питань АП датована 3 січня. Те, що пані Герман не вклалася у визначений законом термін відповіді, — дріб’язок у порівнянні з висловленою позицією влади. >>