Сам собі університет

Людина–парадокс. Народившись 1909 року у Нижньому Новгороді в Росії, після того, як батьки переїхали на українську Полтавщину, він усе життя вважав себе українцем, мав відповідний запис у паспорті і носив вишиванки. Закінчивши лише сім класів середньої школи, Микола Боголюбов мав проблеми з арифметикою й отримав вердикт від свого вчителя: «З тебе, Миколо, математика не буде», але вже в його 17 років мала президія Укрглавнауки змушена була постановити: «З огляду на феноменальні здібності з математики, вважати М.М. Боголюбова на становищі аспіранта науково–дослідної кафедри математики у Києві». Будучи науковцем «ще того», старого гарту, Микола Миколайович вільно спілкувався зі своїми іноземними колегами англійською, французькою та німецькою мовами, писав цими мовами праці й статті.

«У Миколи Миколайовича було дві батьківщини — Росія і Україна і дві рідні мови — російська та українська, — згадував брат академіка Олексій Боголюбов, — поезія Шевченка була, по суті, першою поезією, якою він захопився. Молодий аспірант кафедри математичної фізики писав протоколи семінарів кафедри українською, і перші його роботи також були написані українською. В тяжкі для України часи, коли почали знищувати українську інтелігенцію, коли в Харкові проходив ганебний процес СВУ, а українські книги горіли, — визнав себе українцем і вважав себе ним усе своє життя. По суті, і все становлення його наукової творчості проходило в Україні, і далі теж було пов’язано з Україною. Недаремно він називав Київ своїм улюбленим містом, прирівнюючи до нього лише Париж».

Таким був один із найвизначніших українських науковців ХХ століття, засновник Інституту теоретичної фізики Академії наук України, який зараз носить його ім’я — Микола Боголюбов. Інститут завдячує своєму першому директорові навіть місцем розташування головної будівлі, яке Микола Миколайович обирав сам. Перед тим Боголюбов працював у математичному інституті імені Стєклова та Московському державному університеті імені Ломоносова, очолював радянський Об’єднаний інститут ядерних досліджень у російському місті Дубна, працював одночасно і над математичними обчисленнями при створенні водневої зброї, і можливостями створення магнітного термоядерного реактора. «Наука — головна і єдина мета в моєму житті», — казав Микола Боголюбов, і був вірний цьому принципу до кінця — у 1992 році він відійшов у зеніті своєї слави.

100–річчя з дня народження Миколи Боголюбова указом Президента Віктора Ющенка відзначається на державному рівні. Меморіальну дошку на честь науковця втановили на головному корпусі Київ­ського університету, в приміщенні великого конференц–залу Академії наук стартувала пересувна фотовиставка «Боголюбов і Україна». Також у Києві відбулася Міжнародна боголюбівська конференція «Сучасні проблеми теоретичної та математичної фізики» й урочисті ювілейні загальні збори НАН України.