Династія патріотів: від армії УНР до сьогоднішньої військової розвідки
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
Предстоятель ПЦУ Епіфаній на Володимирській гірці у Києві. (Фото з ФБ-сторінки митрополита Епіфанія)
Вже за тиждень ми вшановуватимемо велике духовне свято українського народу – 1032-у річницю Хрещення Руси-України. Ми згадуємо подію справді епохального значення, яка змінила хід історії, ціннісні орієнтири та визначила долю багатьох поколінь українців – в тому числі, і нас із вами.
Хрещення киян біля Дніпра у далекому 988-му році князем Володимиром Великим та подальше поширення християнства на землях його держави чітко засвідчують той історичний факт, що колискою хрещення Руси стало саме місто Київ, «другий Єрусалим», який з самих початків став центром східно-слов’янської культури та освіти.
Ця подія не принесла християнство на наші прадавні землі, адже Христова віра з’явилася тут ще за часів проповідування святого апостола Андрія Першозваного. Володимирове Хрещення закріпило християнство на рівні цілої держави, завдяки чому Русь-Україна ще у Х столітті стала частиною європейської цивілізації.
Багато праць написано щодо колосального значення цієї події та її впливу на різні аспекти життя наших прабатьків. Але найголовніше те, що вони отримали можливість з’єднатися з Господом через святе Хрещення, а відтак – вийти з темряви, стати на шлях правди, прагнути вдосконалення, просвіти, духовно укріпитися, зміцнитися та розвиватися.
Володимирове Хрещення створило духовну основу єдності Руси-України як великої держави. Тож сьогодні ми, спадкоємці цієї славної і могутньої держави, володіємо унікальним ключем до розуміння успіху нашої сучасної держави. Цей ключ понад тисячу років тому подарував нам князь Володимир: він полягає у нашій єдності, згуртованості, соборності. Саме тому ми маємо її всіляко захищати, аби вберегти для себе і наступних поколінь нашу віру, державу, історію.
На жаль, через встановлені обмеження на проведення масових релігійних заходів, ми не зможемо цьогоріч традиційним Хресним Ходом відзначити 1032-у річницю Хрещення Руси-України. Не відбудеться також і традиційного паломництва вірних до Києва, а святкування будуть проведені на єпархіальному та парафіяльному рівнях з дотриманням відповідних приписів.
У славному граді Києві 27 липня ми звершимо святкове Всенічне бдіння у кафедральному Михайлівському Золотоверхому соборі, а 28 липня зранку – Божественну літургію, а також молебень біля пам’ятника рівноапостольному князю Володимиру.
Попри всі вимушені обмеження, бажаю українцям згуртованості і єдності, щоби всі ми, попри відстань, були об’єднані любов’ю до Бога і до ближніх, до рідної Церкви і українського народу. Слава Ісусу Христу!
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
У перебігу, подекуди, напружених відносин між Варшавою і Києвом, українська сторона, із невідомих причин, належно не відреагувала на заяву президента Польщі Кароля Навроцького про те, що у нього "кожен день відбувається духовний зв'язок із Пілсудським". >>
Ми, українці, зокрема і влада, не ставили за мету акцентувати чи формувати польській нації, хто має бути вашим національним героєм. Це — ваша історія і ваш вибір! Очевидно, і українці не потребують аналогічних послуг. Це наше суверенне право — визначати, хто є наші національні герої. >>
Нічого подібного за масштабом і рівнем документування в польській історіографії не існує. Натомість цифра у 100 тисяч убитих поляків, яка сьогодні фактично закріплена в польському законодавстві та політичному дискурсі, не підтверджена жодним науковим дослідженням. >>
Чому польському місту дозволено увіковічнювати ката, який нищив українських немовлят, а Україна не має права вшановувати Героїв УПА? Не можна однією рукою погрожувати забрати ордени за українських героїв, а іншою - захищати назви вулиць на честь убивць українців >>
Кого перепоховувати на українській землі, кому віддавати українські державні почесті та кого вшановувати в Україні – це не ваша справа. Ваша думка з цього приводу не цікава. >>