День вишиванки: українцям до лиця автентичний символ нації
Ми одягаємо вишиванки з певним душевним трепетом і любов՚ю, з гордістю і повагою – це для нас символ української нації, нашого славного роду, наших давніх традицій і нашого сьогодення. >>
Частину людей плющить від нашої радості з приводу підписання Томосу. Плющить не сєпарів і ватників, з цими якраз все зрозуміло і очікувано. Плющить тих, кого «не взяли на рибалку», хто гарно жив при Януковичу, бо «долар по 8», хто застав так звані «золоті часи» своєї кар’єри. Вони приходять в коментарі і розповідають про «экономическое благосостояние, которое должно быть», про «разворовали страну и теперь гордитесь непонятно чем», про «ваш Томос вместо масла на хлеб не намажешь» і таку подібну фігню.
Мені смішно таке читати. Я от по одеситам бачу. Знаю таких, активних, які шатаються разом з «генеральною лінією». І під неї ж мімікрують. Прибігли в 20-х числах лютого 2014 року на одеський Майдан, походили вулицями з українськими прапорцями, коли вже зовсім безпечно було. Понаписували «правильні пости» в ФБ. І почали очікувати щастя і посад. Не дочекавшись, перейшли у наступ. Тепер постять розповіді про «утраченные надежды» і годуються з рук Труханова, повлаштовувавшись в його і споріднені з ним структури. І голосно кричать про те, що «всё пропало в стране», а от «город развивается, потому что мэр - хозяйственник».
Ще я люблю заходити на сторінки тих, кого Борис Херсонський влучно назвав «Одесской Интеллигенцией». Там суцільні руськомірци. Вони охороняють одеські скрєпи, плачуть за одеським язиком, скаржаться, що не можуть прочитати «рецепты в аптеках на мове» і ниють, що «разделили братские народы».
Все правильно у нас відбувається. Тільки повільно і нерішуче. За 4 роки могли вже довести вину у справедливому і непідкупному суді двох десятків високопоставлених посадовців, вичистити гній з наших інституцій і перестати з держави робити власну годівницю.
І це було б найкращим доказом, що ми вирвались з тенет невігластва і безпорадності.
Зоя Казнжи, 5 січня 2019 року, Facebook
Ми одягаємо вишиванки з певним душевним трепетом і любов՚ю, з гордістю і повагою – це для нас символ української нації, нашого славного роду, наших давніх традицій і нашого сьогодення. >>
Радіти можна і необхідно, щоби в час страждань і випробувань відновлювати власні духовні сили, прагнення і бажання жити, боротися і не здаватися. Радість – це не гучний сміх чи галасливі вечірки. Радість може проявлятися скромною усмішкою, світлом чи блиском очей, ніжною піснею >>
Ніяких перемовин путін не планує. Він буде перти, поки за травень-жовтень ЗСУ не попалить його бронетехніку і упакує в мішки ще тисяч 200 його орків. Є політика левів. Є політика лисиць. Але ніколи не була ефективною політика страусів, які засунули голову в асфальт. >>
Українські поля і лісопосадки всіяні трупами російських солдатів і остовами згорілої техніки. Кремль не зважає на втрати, намагаючись переломити ситуацію на фронті >>
Усім очевидно, що основна проблема, яка заважає досягнути перемоги у війні - безвідповідальність та некомпетентність Ставки Верховного головнокомандувача. >>
Останнього Гетьмана України Павла Скоропадського – православного відспівав і передав землі на чужині, на католицькому кладовищі, греко-католицький священник. >>